ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ЗМОЖЕТЕ: дізнатися про подальший розвиток подій революції у Франції; обґрунтувати судження про діяльність Ж. Ж. Дантона, М. Робесп'єра; зрозуміти підсумки і значення Французької революції; проаналізувати особливості наполеонівських війн періоду Консульства.

ПРИГАДАЙТЕ: 1. Що таке республіка? 2. Які риси притаманні республіканській формі правління?

3. Хто з французьких просвітителів виступав за встановлення в країні республіки?

Яким було історичне значення повалення монархії та встановлення республіки у Франції?

1. Повалення монархії та встановлення республіки. Наприкінці липня 1792 р. командування прусської армії оприлюднило так званий Брунсвікський маніфест, де попередило, що в разі нових загроз життю французького короля Париж буде окуповано. Це викликало обурення в місті.

10 серпня в Парижі спалахнуло повстання. Під впливом заворушень і за наполяганням Комуни Парижа (міського управління) Законодавча асамблея прийняла рішення про позбавлення короля влади та скликання нового вищого органу влади — Національного конвенту (зборів), який мав прийняти нову Конституцію Франції. Луї XVI було заарештовано й ув’язнено.

Війська антифранцузької коаліції розгортали наступ на Париж. Ситуація загострювалася. У Парижі оголосили масовий набір добровольців. Одночасно із цим натовп розгромив в’язниці та перебив «ворогів Батьківщини», яких там утримували. Ця «революційна самооборона», як називали ці дії, започаткувала у Франції терор.

20 вересня 1792 р. поблизу селища Вальмі, що неподалік Вердена, Франція здобула першу значну перемогу над прус-ською армією. Цього ж дня Національний конвент своїм першим актом проголосив Францію республікою. Це започаткувало період Першої республіки.

Ситуація в Конвенті була дуже хиткою. Жирондисти вважали, що встановлення республіки, завоювання політичних свобод стало завершенням революції, і намагалися зупинити її. Незалежні до травня 1793 р. переважно підтримували жирондистів. Монтаньяри обстоювали інтереси тих, хто прагнув продовження революції. Лідерами монтаньярів стали Жорж Жак Дантон і вже згадуваний М. Робесп’єр.

За наполяганням депутатів-монтаньярів Конвент звинуватив Луї XVI у зраді та засудив до смертної кари. 21 січня 1793 р. короля стратили, а в жовтні позбавили життя його дружину Марі-Антуанетт. Унаслідок цих подій кількість країн — учасників антифранцузької коаліції значно збільшилася. Навесні 1793 р. її війська перейшли в наступ, а французька армія почала відступати.

терор — усунення політичних противників шляхом фізичного насильства.

жорж жак Дантон до початку революції працював адвокатом у королівському суді, де здобув популярність завдяки своїм ораторським здібностям. У роки революції він став якобінцем, був помічником прокурора Комуни Парижа, одним з організаторів якобінського терору. Проте масштаби терору злякали Ж. Ж. Дантона, і в 1793 р. він виступив за його припинення. Радикальні якобінці, очолювані М. Робесп'єром, оголосили його за це зрадником.

2. Установлення якобінської диктатури. Політика якобінців. Поразки на фронтах поєднувалися з ускладненням

внутрішнього становища у Франції. Порушення господарських зв’язків викликало нестачу продуктів. Паризькі санкюлоти вимагали обмежити зростання цін на хліб. Монтаньяри, яких тепер вважали єдиними справжніми якобінцями, закликали розправитися з винними в погіршенні ситуації «зрадниками», тобто жирондистами, і вимагали створення сильної виконавчої влади в центрі. Зростанню напруження сприяло селянське повстання в провінції Вандея, викликане примусовим набором солдатів. Поступово повстання перетворилося на роялістське та охопило весь захід Франції.

31 травня — 2 червня 1793 р. в Парижі відбулося повстання, унаслідок якого монтаньяри-якобінці за допомогою паризьких санкюлотів захопили владу та вигнали з Конвенту жирондистів. Незабаром лідерів жирондистів стратили. У країні встановилася якобінська диктатура.

Функції уряду Франції взяв на себе Комітет громадського порятунку з 11 осіб, очолюваний М. Робесп’єром. Своєю метою він вважав перемогу революції за будь-яку ціну. Конвент прийняв нову демократичну Конституцію, яка закріпила республіканську форму правління та затвердила загальне виборче право. Однак в умовах війни якобінці вважали недоцільним запроваджувати ці зміни.

Якобінці провели масову мобілізацію й реорганізували армію, кількість якої досягла 1 млн осіб. Уже восени вона звільнила всю захоплену територію Франції та почала воювати за її межами. Під час звільнення від військ Великої Британії міста Тулон уперше відзначився капітан артилерії Наполеон Бонапарт. За цю перемогу він у віці 24 років здобув звання бригадного генерала.

У липні 1793 р. дворянка Шарлотта Корде, щоб помсти-тися за двох загиблих родичів, убила одного з лідерів якобінців Жана-Поля Марата. Це стало приводом для розгортання терору проти «ворогів революції». За Декретом про «підозрілих» заарештовували всіх, хто «співчував тиранії». Упродовж наступних кількох тижнів лише в Парижі було страчено понад 1,4 тис. осіб.

Назвіть основні перетворення, здійснені якобінцями за період їхньої диктатури.

Максиміліан Робесп'єр був

адвокатом. Свою політичну діяльність він розпочав депутатом Генеральних штатів від третього стану. Слухаючи його палкі заклики до встановлення народовладдя, політичний діяч Оноре де Мірабо сказав: «цей піде далеко, оскільки вірить усьому, що каже».

М. Робесп'єр був першим за кількістю голосів депутатом від Парижа, обраним до Конвенту, де став одним із лідерів монтаньярів. Народ захоплювався його чесністю та називав Непідкупним. Однак прагнення побороти тиранію робило М. Робесп'єра надзвичайно жорстоким до тих, кого він вважав перешкодою на цьому шляху.

Санкюлоти — назва революційно налаштованої сільської та міської бідноти у Франції. У період якобінської диктатури вони вважалися справжніми патріотами та революціонерами.

Диктатура — нічим не обмежена влада особи, що спирається на силові структури держави або пряме насильство та терор.

Якобінці вважали проголошення Франції республікою початком нової ери й запровадили нове літочислення за роками Республіки. Роки позначалися римськими цифрами: 1789—1791 рр. — І, II, III роки Свободи, 1792 р. — І рік Республіки, 1793 р. — II рік Республіки тощо. Нова ера починалася 22 вересня 1792 р. і поділялася на 12 місяців із 30 днів, назви яких відповідали явищам природи та сільськогосподарським роботам. Осінні місяці — вандем'єр («виноградний»), брюмер («туманний»), фрімер («морозний»); зимові — нівоз («сніговий»), плювіоз («дощовий»), вантоз («вітряний»); весняні — жерміналь («проростаючий»), флореаль («квітучий»), преріаль («лучний»); літні — мессідор («жнивний»), термідор («спекотний»), фрюк-тідор («родючий»). Днем відпочинку був кожний десятий день. Існувало п'ять святкових днів — Генія, Праці, Подвигів, Нагород і Суспільної думки. Революційний календар діяв у Франції до 1 січня 1806 р.

Із Декрету про «підозрілих» від 17 вересня 1793 р.

...Вважаються «підозрілими»:

1. Ті, хто своєю поведінкою, своїми зв'язками, своїми міркуваннями або писаннями проявили себе прихильниками тиранії.

2. Ті, хто не зможе представити. пояснення про свої засоби існування та виконання громадянських обов'язків.

4. Ті з колишніх дворян, ураховуючи чоловіків, дружин, батьків, матерів, синів або дочок та агентів-емігрантів, хто не проявляв постійно своєї відданості революції.

Робота в парах. Обговоріть зміст наведеного уривку з історичного джерела та дайте відповіді на запитання: 1. Дайте оцінку змісту джерела з точок зору норм права й принципів революційної доцільності. 2. Як, на вашу думку, видання цього Декрету сприяло розгортанню терору в тогочасній Франції?

Як художник зобразив убивство одного з лідерів якобінців? Що, на вашу думку, він хотів сказати своєю картиною?

Для боротьби зі зростанням цін під тиском санкюлотів у вересні 1793 р. Конвент прийняв Декрет про «загальний максимум», яким обмежив ціни на зерно, борошно, сіль, мило тощо й одночасно зумовив збільшення заробітної плати працівникам. Продукти зникли з прилавків.

Наприкінці червня 1794 р. французька армія здобула вирішальну перемогу над австрійськими військами під Флерю-сом у Бельгії. Франція переконливо перемагала у війні проти першої антифранцузької коаліції. Зовнішня загроза зникла, і якобінці опинилися в ситуації розчарування їхньою політикою та посилення прагнень припинення терору.

27 липня 1794 р. (9 термідора за революційним календарем) у Конвенті сформувалася більшість противників політики якобінців. М. Робесп’єра та його прибічників заарештували в Конвенті, а наступного дня стратили. Унаслідок термідоріанського перевороту, як називають цю подію, режим якобінської диктатури у Франції ліквідували.

Яку політику проводила влада Франції в період термідоріанського режиму й Директорії?

3. Термідоріанський режим. Війна Директорії. Переворот 18 брюмера. Термідоріанці, прагнучи здобути популярність серед населення, скасували Декрет про «підозрілих». До Конвенту повернули вцілілих жирондистів, помилували ван-дейських бунтівників. Однак фактично розпочався терор проти якобінців, із яких багатьох стратили або ув’язнили. Якобінський клуб і народні товариства закрилися.

У своїй політиці термідоріанці відмовлялися від якобінського радикального варіанта перебудови суспільства та прагнули захистити інтереси поміркованих верств нової знаті, яка сформувалася у Франції за роки революції. Термідоріанці виступали за республіканську форму правління, недоторканність приватної власності та свободу підприємництва. Проте більшість незаможного французького населення це не задовольняло.

Навесні 1795 р. в Парижі відбулися два великі повстання санкюлотів, що пройшли під гаслом «Хліба і Конституції 1793 р.!». Обидва виступи за розпорядженням влади жорстоко придушили, а сотні їх учасників стратили.

22 серпня 1795 р. Конвент прийняв нову Конституцію. Вона зберігала республіку, але скасовувала загальне виборче право, відновлюючи двоступеневу систему виборів 1791 р. і майновий ценз виборців. У жовтні того ж року Конвент передав владу новим органам управління, сформованим відповідно до неї, — Законодавчому корпусу та Директорії.

Чотирирічна доба правління Директорії сприяла зміцненню впливу в країні банкірів та підприємців. У французькому середовищі її політика загалом викликала невдоволення. Проте повернення «старого порядку» вони також не бажали.

У період Директорії Франція здобула вирішальну перемогу над першою антифранцузькою коаліцією. Війна з її боку в цей період набула загарбницького характеру. Було захоплено лівий берег Рейну та Бельгію, Голландію перетворено на залежну від Франції Батавську республіку. Навесні 1796 р. командувачем французької армії для походу до зайнятої Австрією Північної Італії було призначено генерала Н. Бона-парта.

Зміцнивши боєздатність армії, молодий генерал Н. Бона-парт провів блискучу воєнну кампанію, швидко розгромив австрійську армію та захопив усю Італію. На карті Апенінського півострова з’явилися нові державні утворення, залежні від Франції, з органами влади, реорганізованими за французьким зразком. Перша антифранцузька коаліція внаслідок італійського походу 1796—1797 рр. розпалася.

Головним суперником Франції залишалася Велика Британія. Н. Бонапарт вирішив захопити Єгипет, а звідти рушити на Індію — найбагатшу британську колонію.

Наполеон Бонапарт був сином небагатого корсиканського дворянина. Здобувши військову освіту, він розпочав службу у французькій армії підпоручиком (молодший офіцерський чин), не маючи перспектив для успішної кар'єри через відсутність підтримки серед аристократії. У роки революції можливість піднятися вгору Н. Бонапарту дали революційні війни й допомога Огюстена Робесп'єра, брата М. Робесп'єра. Після приходу до влади термідоріанців Н. Бонапарта усунули від служби за зв'язки з якобінцями. Однак його стрімка кар'єра відновилася після допомоги термідоріанцям придушити бунт 1795 р. в Парижі. Вдячна Директорія призначила Н. Бонапарта командувачем гарнізону Парижа, а згодом — італійської армії.

Під час єгипетського походу 1798—1799 рр. Н. Бонапарт захопив Єгипет, однак був відрізаний від Франції ескадрою

англійського адмірала Гораціо Нельсона, яка знищила французький флот в Абукірській бухті поблизу Александрії.

У цей час у Парижі готувалася змова проти Директорії з метою усунення її від влади.

Н. Бонапарт залишив свою армію в Єгипті та повернувся до Франції, оскільки мав свої плани щодо зміни влади в Парижі. 9 листопада 1799 р. (18 брюмера) у столиці відбувся державний переворот, унаслідок якого влада у Франції перейшла до Консульства (співправління трьох консулів).

Які зміни відбулися у Франції в період Консульства?

4. Консульство. Після перевороту 18 брюмера вся влада поступово зосередилася в першого консула Французької республіки Н. Бонапарта. Хоча при цьому його повноваження обмежувалися законами. У країні чимало людей сприймало його як продовжувача революційних змін. Вони вважали, що якби не Н. Бонапарт, то більшість завоювань Французької революції не була би завершена. Його внутрішня політика спрямовувалася на створення твердої централізованої влади, сприятливих умов для розвитку промисловості та сільського господарства, покращення фінансового становища країни, досягнення примирення з тими представниками старого суспільства, які погоджувалися визнати зміни в післяреволюційній Франції.

Організація державної влади в країні доби Консульства визначалася новою Конституцією 1799 р. Зберігалася республіканська форма правління, поверталося загальне виборче право для чоловіків, але запроваджувалася складна багатоступенева виборча система. Законодавча влада поділялася між Державною радою, Трибунатом, Законодавчими зборами й Сенатом. Виконавчою владою наділявся перший консул, яким Конституція оголошувала на десять років «громадянина Бо-напарта».

Систему місцевого управління реорганізували: округи очолили супрефекти, департаменти — префекти, а міста — мери, яких призначав уряд. Таким чином уся система управління стала жорстко централізованою.

Націоналізм — система ідей і поглядів, що проголошує перевагу національних цінностей перед іншими — особистісними, груповими або загальнолюдськими. Є основою для політичних рухів, партій, що ведуть боротьбу за відновлення, створення національних держав.

Українська дослідниця Лариса Нагорна зазначала, що ідейні засади націоналізму як політичного руху виникли в період Французької революції. Саме тоді у Франції проголосили «принцип національностей», за яким кожен народ є сувереном (носієм верховної влади) і має невід'ємне право на створення власної держави.

організація влади у франції за часів консульства

(9 листопада 1799 — 18 травня 1804 р.)

Спираючись на схему, сформулюйте судження про обсяг влади, яку зосереджував у своїх руках Н. Бонапарт у період Консульства.

Особливо складною залишалася ситуація в економіці. Країна стояла на межі банкрутства. Н. Бонапарт щотижня особисто перевіряв видатки кожного міністра. Із його ініціативи в 1800 р. великі паризькі банкіри утворили Французький банк, який надавав кредити державі під заставу від збору податків. Інфляцію подолали завдяки запровадженню нових паперових грошей (асигнацій), забезпечених золотом.

Досягнення фінансової стабільності зумовило економічне піднесення. Зріс обсяг сільськогосподарської продукції. У Франції розпочалася індустріальна революція. У 1801 р. в Парижі відбулася перша промислова виставка, де свою продукцію представили понад 150 заводів і фабрик. Розвитку промисловості сприяло надання підприємцям державних замовлень на військове спорядження. Створювалися нові робочі місця, проте заборонялися робітничі спілки та страйки. Усі суперечки, які виникали, мала розв’язувати поліція, підприємцям заборонили знижувати заробітну плату працівникам.

Для досягнення національного примирення Н. Бонапарт спочатку дозволив повернутися більшості емігрантів, а потім оголосив для них загальну амністію (крім керівників контрреволюційних виступів). Соціальній злагоді сприяла також укладена 15 липня 1801 р. угода (конкордат) із Папою Римським Пієм VII. За цим договором католицизм проголошувався релігією більшості французького населення, а перший консул здобував право призначати єпископів, яких потім затверджував Папа. Також за розпорядженням першого консула дію республіканського календаря скасували й відновили християнський.

Історичне значення Французької

революції:

• започаткувала модернізацію соціально-економічної

і політичної сфер розвитку Франції;

• стала переломним моментом

в оновленні західного суспільства як прояв переходу від панування абсолютизму й аристократії до демократії та участі представників різних верств населення в суспільно-політичному розвитку країни;

• мала довготривалий вплив на політику, суспільство, релігію, ідеї, який відчувався в країні понад століття;

• сприяла розвитку ідей націоналізму в Європі — населення інших держав надихалося прикладом Франції або виступало проти неї;

• сприяла модернізації в соціальній і культурній сферах життя багатьох країн Європи;

• сприяла поширенню прогресивних ідей в усьому світі.

Назвіть основні результати воєнних кампаній Наполеона періоду Консульства.

5. Війни періоду Консульства. У зовнішньополітичній діяльності Наполеона в період Консульства важливе місце посідала боротьба з другою антифранцузькою коаліцією (1798— 1802 рр.), прагнення збільшити підвладні Франції території і, використовуючи її ресурси, знищити свого головного супротивника — Велику Британію. Війни, які вели різні держави проти Франції, очолюваної Наполеоном, отримали назву наполеонівських.

Війна з другою коаліцією завершилася блискучою перемогою Наполеона. Стрімко й неочікувано для Австрії здолавши Альпи, у червні 1800 р. він ущент розгромив її війська під селищем Маренго. За підписаним 1801 р. Люневільським миром Австрію було витіснено з Італії, і вона погодилася визнати кордони Франції за лівим берегом Рейну. За Ам’єнським миром 1802 р. із Великою Британією Франція повернула свої володіння у Вест-Індії, але залишила Єгипет. Після цього друга антифранцузька коаліція припинила своє існування. У війні встановився тимчасовий перепочинок, але через рік бойові дії відновилися. У союзі з Наполеоном виступала Іспанія, за допомогою флоту якої він збирався підкорити Велику Британію. У 1802 р. Франція захопила П’ємонт в Італії, а в 1803 р. підкорила Швейцарію.

Наполеонівські війни — війни, які велися проти Франції різними державами, коаліціями держав Європи в часи, коли Наполеон Бонапарт був першим консулом та імператором (1799—1815 рр.).

У травні-червні 1803 р. Наполеон здійснив переможну Ган-новерську кампанію. У її результаті курфюрст Ганновера передав йому землі, що належали до цього королю Великої Британії.

Працюємо з хронологією

1792 р. — проголошення Франції республікою.

1799 р. — перехід влади у Франції до Консульства внаслідок перевороту 9 листопада (18 брюмера).

На підставі фактів, розглянутих у параграфі, сформулюйте судження про:

особливості повалення монархії та встановлення республіки у Франції;

місце якобінської диктатури в історії Французької революції; розвиток Франції за часів термідоріанського режиму; роль періоду Консульства в історії тогочасної Франції.

Українські історики Микола Варварцев та Андрій Мартинов установили, що діячі Французької революції звертали увагу на тогочасні українські землі. Так, у 1790 р. Міністерство закордонних справ Франції оприлюднило меморандум «Про небезпеку для Європи анексіоністської політики Росії», де зазначало, що Україна стала жертвою російського царизму. законодавча асамблея звертала чимало уваги на зміни суспільних настроїв у Східній Європі. На думку діячів Французької революції, тогочасні Польща та Україна мали сприяти поширенню гасел свободи в регіоні. Вони виступали за створення розгалуженої агентурної мережі для ведення революційної пропаганди на українських землях. Сподівання залучити український народ до боротьби проти Російської імперії висловлювалися керівниками якобінців. зміст українського питання діячами Французької революції розглядався як складова революційного руху за звільнення народів Європи. Про давні історичні традиції боротьби українського народу за свою незалежність писав депутат Конвенту Ж.-Ф. Гарран де Кулон у книзі «Політичні студії старої і нової Польської держави»

(1795 р.).

Запитання і завдання

1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Продовжте розповідь».

Правила гри. У грі беруть участь пари учнів та учениць. Вони мають викласти зміст визначеного питання з розглянутого матеріалу, відповідаючи по черзі одним реченням. Перемагає учень/учениця, чиє речення буде останнім.

2. Як у Франції було встановлено республіку? 3. Дайте оцінку змінам, які відбулися у Франції в період якобінської диктатури. 4. Визначте характерні риси політики термідоріанського Конвенту та Директорії. 5. Яких змін зазнала Франція в період Консульства?

6. Які зовнішньополітичні завдання вирішувалися завдяки наполеонівським війнам у період Консульства?

7. Покажіть на карті атласу події, пов'язані із завершенням Французької революції. 8. закінчіть складання таблиці «Розгортання Французької революції (с. 11).

9. Колективне обговорення. Проведіть дискусію за запитанням «Які з уроків Французької революції ви вважаєте найважливішими й чому?». 10. Виконайте творче завдання (на вибір): 1) Напишіть листа від особи француза/француженки визначеної суспільної верстви до уявного друга або подруги в іншій країні з розповіддю про те, які зміни сталися в його/її житті в роки революції в країні. 2) Напишіть невелику історію із життя французької родини в роки революції, відобразивши, як вплинули на неї та її цінності події цього періоду.

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Гісем, Мартинюк 2022